Збільшити шрифт

1

2

3

Новини по темі»

	»Польща оприлюднила імена катів свого народу
	»У Києві презентували фільм про Голодомор
	»17 років тому українці вибрали незалежність
	»Україні потрібно збдувати свій "Яд ва-Шем"

Читайте також »

	»Єжи Гоффман розповів про націоналізм воїнів УПА
	»Поет Мойсей Фішбейн: для мене УПА - це святе

10 листопада в прес-центрі СБУ відбулися чергові громадські історичні слухання на тему «УПА і німці: співпраця чи протистояння». У вступному слові директор Галузевого державного архіву СБУ к.і.н. Володимир В’ятрович наголосив, що теза про «співпрацю УПА із німецькими окупантами» є центральним положенням кампанії проти визнання УПА, а питання стосунків українського визвольного руху та Німеччини залишаються найбільш заполітизованим.

Про це повідомили у Центрі досліджень визвольного руху.

За словами В’ятровича, як докази «колаборації» наводять факти, які не мають стосунку до УПА, а саме: коротокотермінова співпраця ОУН і Абверу, яка вилилася в створення двох батальйонів «Нахтігаль» та «Роланд», хоч ці формування були створенні в 1941 р., а УПА — в кінці 1942 р.; формування СС в 1943 р. Дивізії «Галичина», яка, хоч і складалася з українців, була структурою німецької армії і не мала нічого спільного з українським визвольним рухом; «засудження» УПА Нюрнберзьким трибуналом.

Володимир В’ятрович запропонував усім присутнім самостійно спростувати цей міф, погортавши представлене на слуханнях повне англомовне зібрання матеріалів Нюрнберзького процесу.

Із головною доповіддю, опертою на аналіз німецьких, радянських та українських документів, виступив к.і.н. Іван Патриляк. Він зазначив, що період ситуативної співпраці між ОУН і Німеччиною завершився невдовзі після проголошення Акту 30 червня 1941 р. Незгода націоналістів відкликати проголошення незалежності призвела до масових арештів членів ОУН і їх переходу до антинімецької боротьби. У серпні-жовтні 1942 р. формуються перші великі бойові групи ОУН(Б), які стануть основою Української повстанської Армії.

Першою атакою українських повстанців проти німецької окупаційної адміністрації став напад сотні Г. Перегіняка-»Довбешки-Коробки» на районний центр Володимирець вночі з 7 на 8 лютого 1943 р. Таким чином з’явився антинімецький фронт УПА, який протягом усього часу німецької окупації України був головним.

Іван Патриляк навів у своїй доповіді десятки фактів, почерпнутих із німецьких та радянських документів, про бої між українськими повстанцями та німецькими окупантами.

Спонтанні контакти між командирами повстанських загонів і німцями суворо заборонялися повстанським командуванням. За самочинні переговори було віддано під суд їхнього першого ініціатора П.Антонюка-»Сосенка», якого 7 березня 1944 р., за вироком військово-польового суду УПА, розстріляли. Також 15 квітня 1944 р., перед сотнею вояків, за вироком суду УПА, був розстріляний В.Олійник-»Орел».

На завершення Іван Патриляк зазначив: «Стосунки українського націоналістичного руху й Німеччини зазнавали змін у залежності від геополітичної ситуації. Однак, за будь-яких умов націоналісти намагалися максимально використати обставини на користь боротьби за самостійну українську державу.

Коли інтереси України потребували співробітництва з Німеччиною – вони йшли на співпрацю, коли була необхідність поберегти сили, перебуваючи в стані нейтралітету, націоналісти займали вичікувальну позицію, але коли обставини вимагали боротьби з Райхом, УПА вела цю боротьбу жорстоко, масштабно і безкомпромісно.

Документи однозначно свідчать про те, що повстанський рух, організований і очолюваний бандерівською ОУН, довгий час мав антинімецький характер, що нацисти з 1942 р. саме в українських націоналістах бачили найбільшу загрозу своєму пануванню в краю.

УПА зробила максимум, що в такій ситуації могла зробити партизанська армія, яка не користувалася зовнішньою підтримкою. Від гітлерівців було визволено значні території, на яких не функціонувала окупаційна адміністрація, зривалися поставки сільськогосподарської і промислової продукції, сировини, визволялися люди, призначені до вивозу у Німеччину, знищувалися засоби комунікації, вбивалися представники цивільної адміністрації, дезорганізовувалася місцева поліція тощо.

Тому цілком закономірно визнати, що ОУН і УПА зайняли свою почесну сходинку в ієрархії борців за свободу України та звільнення її від гітлерівської окупації».